червня
2023 р.
Управління Держпраці у Полтавській області інформує
Надання відпустки без збереження заробітної плати працюючому пенсіонеру
Законом передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам в обов'язковому порядку, і відпусток, що надаються за погодженням сторін трудових відносин – роботодавця і працівника.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку пенсіонерам за віком та інвалідам III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно.
Статтею 26 Закону передбачено відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Тобто для одержання такої відпустки одного тільки бажання працівника недостатньо, обов'язковою умовою тут є згода сторін. Працівник у заяві про надання цієї відпустки має зазначити сімейні обставини чи інші причини, що спричинили потребу в такій відпустці. Перелік причин чинним законодавством не встановлено, оскільки важливість їх залежить від конкретних обставин, які можуть скластися в житті працівника. Тому остаточне рішення щодо надання зазначеної відпустки з урахуванням обставин приймає роботодавець.
Надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця із зазначенням підстав надання такої відпустки та її тривалості.
Якщо працівник має право на одержання відпустки без збереження заробітної плати за декількома підставами, то, використавши відпустку за однією підставою, він може використати відпустки також за іншою підставою.
Слід зазначити, що відпустка без збереження заробітної плати, не використана в поточному році, не переноситься на наступний рік.
Отже, в даному випадку пенсіонер, який працює, має право на відпустку без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку тривалістю до 30 календарних днів щорічно, а також може отримати таку відпустку за згодою з роботодавцем тривалістю не більше 15 календарних днів на рік.
Додаткова соціальна відпустка по догляду за онукою
За частиною 1 ст. 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами на бажання жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення останньою трирічного віку.
Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка всиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків (ч. 3 ст. 18).
Згідно ч. 3 ст. 20 Закону відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених ч. 3 ст. 18 Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону особам, зазначеним ч. 3 ст. 18 Закону (крім осіб, які всиновили чи взяли дитину під опіку в установленому законодавством порядку), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона стала до роботи до закінчення терміну цієї відпустки.
Враховуючи викладене, бабуся дитини має право скористатися відпусткою для догляду за онуком (онукою) до досягнення ним (нею) трирічного віку на підставі заяви про надання такої відпустки, копії свідоцтва про народження дитини та довідки з місця роботи матері.
Нарахування компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію заробітної плати
Пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1078 (із змінами), визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Компенсація громадянам доходів у разі їх несвоєчасної виплати здійснюється відповідно до Закону України від 19.10.2000 N 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (зі змінами). Порядок проведення такої компенсації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 N 159 (зі змінами).
Компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, а саме: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення).
Компенсація нараховується у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Сума компенсації нараховується у разі нарахованих, але своєчасно не виплачених грошових доходів. Нараховується і виплачується компенсація в тому самому місяці, в якому виплачується заборгованість.
За інформацією заступника начальника відділу Управління Держпраці у Полтавській області Л. Рогізної.
