Вічна пам’ять і шана...

Цю дату було обрано на згадку про загиблих в Оленівці захисників "Азовсталі" – у ніч на 29 липня 2022 року російськими військами в селищі Молодіжному Оленівської селищної ради проти українських військовополонених — захисників "Азовсталі" в Маріуполі – було вчинено терористичний акт. Під час вибуху, який пролунав на території колишньої виправної колонії у смт Оленівка на ТОТ Донецької області, була знищена будівля, де утримували українських військовополонених. Це один з найжахливіших терактів, скоєних щодо полонених: більше 50 українських захисників, серед яких Ярослав ОТРОК та Ігор ХОЛОДНЯК – мешканці Кременчука, загинули, ще понад 130 отримали поранення різного ступеня тяжкості; це злочин, який став грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, яке чітко регламентує гуманне поводження з військовополоненими та зобов’язує державу, яка їх утримує, гарантувати їхню безпеку та життя.

У цей скорботний день біля адміністративного будинку районної ради працівники Кременчуцької РВА та Кременчуцької районної ради схилили голови у хвилині мовчання, віддавши шану загиблим і закатованим співвітчизникам. Цього ж дня на Алеї Героїв у парку «Слави»  в Кременчуці відбувся захід пам’яті, в якому взяли участь представники районної військової адміністрації, районної та міської рад, депутати районної ради та рідні загиблих і тих, хто перебуває у полоні, Кременчуківців – зокрема до учасників заходу звернулася мати загиблого в Оленівці Ярослава ОТРОКА, розповівши про загибель сина в ту страшну ніч та закликавши долучатися до розголосу про злодіяння ворога, адже ще сотні українців, у тому числі й тих, хто отримав поранення під час теракту в Оленівці, перебувають у полоні, і про них немає ніякої інформації.

Ми згадуємо тих, хто віддав життя за Україну. Тих, хто не дожив до перемоги, але наближає її своїм героїзмом. Навіть у нелюдських умовах неволі чи полону українці зберігають віру й надію. Їхня незламність – це приклад для всіх нас і виклик для ворога, який не здатен зламати нашу волю.

Наші полеглі Захисники та Захисниці України, учасники добровольчих формувань та цивільні особи, які були страчені, закатовані або загинули в полоні, житимуть, допоки живе пам’ять про них.