березня
2026 р.
Історична довідка Кременчуцького району
Історична довідка Кременчуцького району
Кременчуцький район знаходиться у південно-західній частині Полтавської області, межує з Черкаською та Кіровоградською областями. Район було утворено 19 липня 2020 року згідно із Постановою Верховної Ради України №807-IX від 17 липня 2020 року в рамках Адміністративно-територіальної реформи в Україні. Площа території району становить 6,11 тис. квадратних кілометрів. Чисельність населення району 400 тисяч осіб.
До складу Кременчуцького району (з адміністративним центром у місті Кременчук) входять 325 населених пунктів, які об'єднані у 12 територіальних громад: Глобинської міської, Горішньоплавнівської міської, Градизької селищної, Кам’янопотоківської сільської, Козельщинської селищної, Кременчуцької міської, Новогалещинської селищної, Оболонської сільської, Омельницької сільської, Піщанської сільської, Пришибської сільської, Семенівської селищної, територіальних громад.
Раніше територія району входила до складу ліквідованих Кременчуцького (1939—2020), Глобинського, Козельщинського, Семенівського районів, а також міст обласного підпорядкування Кременчук та Горішні Плавні Полтавської області з територією, підпорядкованою відповідно міським радам.
Загальна характеристика району
Розташований район переважно у лісостеповій фізико-географічній зоні Придніпровської низовини, у південно-західній частині Полтавської області, в основному на лівому березі Дніпра і значно менша частина його – на Правоборежжі. На півночі він межує з Лубенським та Миргородським районами Полтавської області, на північному заході із Золотоніським районом Черкаської області, на північному сході – з Полтавським районом. На півдні район межує із Олександрійським районом Кіровоградської області і омивається водами Дніпродзержинського водосховища. Західну частину району омивають води Кременчуцького водосховища.
Гідрографічна сітка представлена річками, озерами, ставками, болотами, джерелами. По території району протікає 3 великі річки – Дніпро, Псел, Сула. Акваторія, острови та прибережна смуга Дніпра між лівобережною і правобережною частинами м. Кременчука входять до Регіонального ландшафтного парку «Кременчуцькі плавні». Природу гирла Сули охороняє Нижньосульський національний природний парк.
Найвищою точкою Полтавщини та придніпровської частини Лівобережної України вважають гору Пивиху, що в селищі міського типу Градизьк. Рельєф району являє собою слабохвилясту рівнину та умовлений геологічною структурою центральної частини Придніпровської низовини, яка розташована в межах давніх дніпровських терас і має загальний похил на південь і південний захід до Дніпра.
Геологічна будова території району визначається його положенням у межах Східно-Європейської платформи. В основі території залягають давні кристалічні породи докембрію. На лівобережжі вони знаходяться на великій глибині, а на правому березі Дніпра виходять на поверхню. Ґрунти у районі переважно чорноземи. Вони є основними для вирощування сiльськогосподарських культур. Із корисних копалин найбільше значення мають поклади залізної руди Кременчуцької магнітної аномалії, будівельного каміння, цегельно-черепичної сировини і будівельних пісків.
Природна рослинність району зазнала великих змін внаслідок господарської діяльності людини. Ліси збереглися в основному по берегах річок. Устимівський дендрологічний парк має статус дендропарку загальнодержавного значення. Тваринний, як і рослинний світ, зумовлений тим, що район знаходиться на межі лісостепової та степової зон.
Клімат району – помірно континентальний з нестійким зволоженням та жарким, а іноді сухим літом.
Через територію району проходять залізниці Харків – Одеса, Кременчук – Ромодан, Потоки – Редути. Прокладені автомагістралі республіканського та обласного значення в напрямках: Полтава – Кишинів, Київ – Дніпропетровськ, Кременчук – Світловодськ, Суми – Олександрія, Кременчук – Хорол.
Тож сучасний Кременчуцький район – адміністративна одиниця Полтавської області, утворена завдяки адміністративно-територіальній реформі України, яка після укрупнення об’єднала кілька колишніх адмінрайонів та міст обласного значення, значно збільшивши свою площу, а також чисельність населення.
На його території розташовані не лише сільськогосподарські угіддя, а й промислові підприємства, транспортні вузли, численні культурні і соціальні об’єкти.
