Петро Якович Мудрий народився наприкінці зими ціле століття тому. Довелося йому пережити і голод 1932 – 1933 років, і трагедію репресій 1937-го, коли його батька, Якова Гавриловича, забрали серед ночі, без суду і слідства визнали ворогом народу і через місяць розстріляли, і роки Другої світової війни, з якої чоловік повернувся з численними орденами та медалями.
|
 |
Мирне післявоєнне життя дало змогу Петрові Яковичу присвятити себе роботі на педагогічній ниві, якій віддав майже чотири десятиліття, виховавши та давши знання не одному поколінню вдячних учнів. |
 |
Дійсно, не можна не вклонитися перед багатим досвідом ювіляра, незламністю його духу перед жахіттям голодних років, воєнним лихоліттям та труднощами післявоєнної відбудови. Усе це випало на долю чоловіка, який попри негаразди дякує за кожен прожитий день, залишається мудрим наставником для підростаючого покоління, адже залюбки і зараз передає свій досвід молоді, беручи участь у різноманітних тематичних заходах як у рідному Піщаному, так і загалом у районі, доводячи,
|
що життя прекрасне навіть у старості, особливо, якщо поряд є підтримка – любляча і дбайлива дружина, з якою Петро Якович разом уже 78 років. |
У день столітнього ювілею до поважного жителя с. Піщаного завітали голова Кременчуцької районної ради Андрій Дрофа, в. о. голови Кременчуцької районної державної адміністрації Олександр Тютюнник, начальник відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Кременчуцької райдержадміністрації Оксана Семерянін, заступник голови Піщанської сільської ради Василь Компанієць, секретар Піщанської сільської ради Валентина Скиба, начальник відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Піщанської сільської ради Зінаїда Павлиш та голова районної ради ветеранів Олексій Щербуха.
|
 |
Ювіляр щиро подякував гостям і також побажав їм прожити многая літ.
|