Управління Держпраці у Полтавській області інформує

Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року в Паризькому палаці Шайо була прийнята  Загальна Декларація Прав Людини.

      Декларація стала результатом безпосереднього досвіду Другої Світової Війни і представляє першоглобальне вираження невід'ємних прав, які мають усі люди.  

     Декларація складається з 30 статей, які лягли в основу наступних міжнародних договорів, у регіональних документах по правах людини, національні конституції та інші закони. Міжнародний законопроект з прав людини складається з Всесвітньої Декларації Прав Людини, Міжнародного Пакту про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та двох факультативних протоколів до неї. У 1966 році Генеральна Асамблея прийняла два докладних договори, які завершують Міжнародний законопроект про права людини. В 1976 році, після того як договори були ратифіковані достатнім числом окремих націй, законопроект набув статусу міжнародного права.

    Право громадян на належні, безпечні та здорові умови праці проголошені ст. 22, 24 Загальної декларації прав людини та витікає з вимог ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.  Нашою Державою ці права також закріплено ст.43 Конституції України, ст.153 Кодексу законів про працю України та іншими законодавчими актами.

    Згідно статті 7 Закону України «Про охорону праці» працівники, які зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, повинні безоплатно забезпечуватися лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою.

    Такі працівники мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додатково оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

     У випадках роз’їзного характеру роботи  працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока, або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

    Також роботодавець може за кошти підприємства додатково встановлювати працівникові пільги та компенсації, що не передбачені законодавством, проте встановлені колективним договором, угодою або трудовим договором.

   Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніше ніж за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

     За інформацією заступника начальника відділу Управління Держпраці у Полтавській області Л. Рогізної.