Управління Держпраці у Полтавській області інформує

Повідомлення працівника про розміри оплати праці. 

    Статтею 21 КЗпП України визначено, що роботодавець зобов’язаний виплачувати найманому працівникові заробітну плату, повідомляє заступник начальника відділу Управління Держпраці у Полтавській області Л. Рогізна

    На території України заробітна плата працівникам виплачується регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.     

      Якщо день виплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Законодавством про працю та міжнародними актами, які діють в Україні, встановлено, що роботодавці зобов’язані інформувати працівників про розмір нарахованої їм заробітної плати.     

      Так, статтею 14 Конвенції МОП про захист заробітної плати від 01.07.1949 за № 95 закріплено, що роботодавець зобов’язаний інформувати працівників про умови нарахування їм заробітної плати до того, як вони стануть на роботу, щоразу, коли ці умови змінюватимуться, та під час кожної виплати.  

     Відповідно до вимог статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 за № 108 роботодавець зобов’язаний при кожній виплаті заробітної плати повідомити працівника про такі дані: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

     Форма такого повідомлення може бути довільною. У формі розрахунково-платіжної відомості або окремої відомості під час виплати заробітної плати через касу підприємства. Якщо виплата заробітної плати здійснюється через банк, повідомлення доцільно проводити окремою відомістю або вручення роздруківки (копії) особового рахунку по заробітній платі працівника чи іншою формою письмового повідомлення про нараховану заробітну плату.

Оплата листка непрацездатності звільненому працівнику та сплата податків. 

        Розповсюджена думка про те, що звільнити працівника під час його хвороби не можна, але звільнення працівника під час хвороби забороняється тільки «з ініціативи роботодавця» (ст. 40 КЗпП). Якщо ж ініціатором звільнення є сам працівник, навіть перебуваючи на лікарняному, таке звільнення дозволено діючим законодавством.

        Насправді, в практиці дуже багато випадків, коли особа довго хворіє (важка хвороба чи інше) і не бажає працювати на підприємстві, вона звертається з відповідною заявою про звільнення за угодою сторін або за власним бажанням, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності роботодавець буде продовжувати сплачувати до закінчення даного страхового випадку (а не по дату звільнення).

      Після того, як підприємство отримає від звільненого працівника лікарняний листок, розрахує суму допомоги і надасть до Фонду заяву - розрахунок, отримає кошти, після цього підприємство здійснить виплату необхідної суми звільненому працівнику.

     Якщо так сталось, що у звільненого працівника при поданому лікарняному є оплата перших п’яти днів непрацездатності, які оплачує підприємство, то підприємство має виплатити «нараховані лікарняні в найближчий після нарахування день для виплати заробітної плати» та сплатити ЄСВ.

     Особам, яким після звільнення з підприємства нараховано допомогу по тимчасовій непрацездатності, ЄСВ на зазначені суми не нараховується (лист ДФСУ від 24.02.2015 № 3931/6/99-99-17-03-01-15).

       За інформацією заступника начальника відділу Управління Держпраці у Полтавській області Л. Рогізної.